Без бар’єрів: соціальне відторгнення

Під час здійснення комунікацій в рамках інформаційної кампанії «Україна без бар’єрів» педпрацівниками Надбузького професійного аграрного ліцею 12.04.2023р.  було проведено із здобувачами освіти І-ІІІ курсів виховну годину на тему: «Без бар’єрів: соціальне відторгнення».

           Під час виховної години із здобувачами освіти з’ясовувалося, що соціальне відторгнення є відносно новою концепцією, хоча протягом десятиліть вона розвивалась паралельно з ідеями забезпечення соціальних прав і підвищення добробуту населення Європейського Союзу. Сьогодні концепт «соціальне залучення» або «соціальна інклюзія» не має класичного наукового визначення. Однозначного підходу до визначення поняття «соціальне залучення» не виробили навіть його західні дослідники.

         Теорія соціального відторгнення сформувалася на початку 70-х рр. ХХ ст. у Франції. Рене Ленуар, якому приписується авторство поняття «соціальне відторгнення», визначив соціально виключені групи як групи людей із усіх соціальних категорій, які не були охоплені системою соціального захисту. До них належали люди з розумовою або фізичною інвалідністю, схильні до суїциду, літні люди з інвалідністю, діти, які зазнали насильства, споживачі наркотиків, правопорушники, батьки-одинаки, сім’ї з декількома проблемами, маргінальні, асоціальні особи тощо. Такий підхід до відторгнення акцентує увагу на нерівномірному розподілі благ у суспільстві і доступі до його ресурсів, і внаслідок цього, – недостатньому задоволенні потреб людей.

         Соціальне відторгнення (стан соціального відторгнення) - поняття, яке характеризує сучасні форми соціального неблагополуччя. У більш вузькому сенсі може використовуватися на позначення неможливості людей працевлаштуватися, реалізувати інші соціальні потреби, їх нездатності впливати на життя в державі (Дегтеренко А. М. Аналіз етномовних аспектів соціального відторгнення за матеріалами територіальних громад України)

         Соціальне відторгнення протиставляють соціальному залученню, тобто інклюзії, і воно є проявом порушення базових прав людини. Соціальне відторгнення — процес, за якого різні групи людей не мають можливостей брати участь у житті суспільства, не мають доступу до освіти та ресурсів, відчувають дискримінацію.

         Відторгнення відбувається з різних причин: через упереджене ставлення одних людей до інших чи внаслідок систематичної дискримінації людей через їхню сексуальну орієнтацію, стать, вік, інвалідність, статус мігранта тощо. Але соціальне відторгнення не зводиться лише до окремих форм дискримінації. Воно також може відбуватися через відсутність інфраструктури. Наприклад, люди, які живуть у віддалених сільських та гірських територіях, можуть не мати доступу до ресурсів через відсутність зв’язку, доріг і транспортного сполучення. Соціальне відторгнення дуже небезпечне, адже коли величезна кількість людей є відчуженими, країна не може досягти високого рівня розвитку.